20.04.2021 Урок 25-26
Тема уроку. Пауль Целан. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті»
Голокост (гр. спалений цілком) — загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн.) підчас систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми підручними в Німеччині та на окупованих нею територіях протягом 1933— 1945 рр.
Фуга – поліфонічний (багатоголосий) твір, який експонує одну, або кілька тем почергово у всіх голосах.
Модернізм – загальна назва нових течій к. 19 поч. 20 ст. нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення традиційних форм минулого.
Верлібр – вільний вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.
Війна – протиприродне, антигуманне явище не тільки для конкретної людини, а й для всього людства. Друга світова війна стала глибоким потрясінням для європейської культурної свідомості. Ця війна призвела до масового знищення людей, до численних трагедій та непоправних втрат, обірваних життєвих шляхів та зруйнованих доль, знівечених тіл та розтоптаних душ. Кількість її жертв налічувала десятки мільйонів. Лише у таборах смерті загинуло близько 11 мільйонів чоловік.
Пауль Целан… Це митець, критики якого називали чаклуном поезії другої половини ХХ століття, «сліпучою кометою Галлея», «поетом ІІІ тисячоліття», творцем абсолютного вірша» і винахідником «мови оніміння», якого світові подарувала Україна.
1.Основні факти життя і творчого шляху П. Целана. Дитинство і роки навчання
23листопада 1920 р. у місті Чернівці, у німецькомовній небагатій єврейській родині Анчелів, народився хлопчик Пауль. Батьки його попри все зуміли дати синові хорошу освіту: спочатку була початкова школа з німецькою мовою навчання, потім єврейська народна школа, пізніше румунська гімназія і нарешті ліцей, де крім німецької викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови. Пауль був дуже обдарованою дитиною, мав прекрасну пам'ять. Завдячуючи наполегливій праці, талановитий хлопчик стає справжнім поліглотом. У 1938 р. Пауль Анчель складає випускні іспити і їде до Франції вивчати медицину. Він починає вчитися у Підготовчій медичній школі французького міста Тур. Та починається Друга світова війна, і він мусив повернутись на батьківщину. Тут він навчається в університеті на філологічному відділенні романістики, вивчаючи французьку та російську філологію. Російська література так захопила Пауля, що він почав перекладати вірші Сергія Єсеніна, поета, який його найбільше вразив. Целана вважають одним з найкращих перекладачів на німецьку мову творів французьких та російських поетів. Дуже любив перекладати вірші Аполлінера, чиї співучі рядки були йому особливо близькі. Завдяки його неперевершеним перекладам з англійської, французької, російської, італійської, румунської, португальської, гебрайської мов по-новому німецькою зазвучали Вільям Шекспір та М. Лермонтов, Поль Верлен та Артюр Рембо, Гійом Аполлінер та ін.
Проте війна наздогнала поета й у рідному місті, знову перервавши його навчання. Як і десятки тисяч євреїв, Целан став жертвою нацистських переслідувань.
2. Роки війни
У 1941 р. у Чернівцях почалися каральні акції проти єврейського населення. Ось лише деякі подробиці з документальної хроніки життя окупованих Чернівців:
7 липня 1941 р. - початок акції проти євреїв каральної групи СС. Багато євреїв убито, Велику синагогу спалено, втілюються в життя німецькі порядки щодо євреїв, євреї втрачають право громадянства, змушені носити на одежі жовту Давидову зірку, виконувати примусові роботи і не сміють після 18-ї години виходити на вулицю.
11 жовтня 1941 р. – у старій частині міста, колишньому єврейському кварталі, створено єврейське гетто, де на обмеженому, тісному просторі – 45000 євреїв. 15000 євреїв залишають у місті для життєво необхідних робіт і обов’язків, решту – депортувати в концтабір”.
Целан був серед тих, кого окупанти залишили у місті. За 4 роки перебування у фашистському пеклі він пізнав життя у чернівецькому гетто й примусову роботу у румунському трудовому таборі, пережив втрату батька й матері (вони були депортовані в Задніпров’я і замордовані в одному з таборів Трансністрії). Паулю вдалося вижити, але побачене у фашистських катівнях наклало відбиток на вразливу душу поета, трагічно позначилось на всій подальшій творчості Целана – трагічній за змістом і сумній за настроєм. Ця чорна смуга розколола життя Целана навпіл – до і після еміграції.
3. Роки еміграції
Незадовго до кінця Другої світової війни Чернівці були звільнені радянськими військами. Нові порядки, запроваджені новою владою, примусили Пауля виїхати за кордон.
Його поневіряння розпочалися з Бухареста. В цей час у Бухаресті проживав буковинський поет Альфред Шперберг- один з найвідоміших німецькомовних літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія і дав йому притулок в своєму домі. Саме подружжю Шперберів поет завдячує своїм псевдонімом – це анограма (т.т. перестановка складів ) його прізвища Анчель у румунський транскрипції “ An-cel ’’- “ Cel-an’’.
У Бухаресті Целан співпрацює з видавництвом “ Російська книга’’, перекладає твори російських письменників, тут у бухарестському часописі “Агора” з’явилася його перша публікація – 3 вірші, підписані псевдонімом, який згодом стане постійним.
Проте дуже швидко у Румунії поет відчув політичний дискомфорт – тут також встановилась тоталітарна система комуністичної влади.
Тому у 1947 р. Целан подався до Відня. Тут він підготував до друку свою першу поетичну збірку “Пісок із урн” (1948 р.). Проте фінансові нестатки, відсутність особистих і творчих контактів завадили Целану надовго затриматися у Відні.
1948 р. Целан переїхав до Парижа, який став постійним місцем його проживання. Тут його життя ніби налагодилось: він завершив освіту, став лектором Сорбонського університету, одружився з талановитою художницею Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка( і,до речі, стала найкращим ілюстратором його творів). Тут, у Парижі, одна за одною з’являються його поетичні збірки: “ Мак і пам’ять”- 1952 р., “ Від порога до порога ”-1955 р.
“ Умовні грати”- 1959 р., “ Троянда нікому”- 1963 р., “ Переведення подиху”-1967., “ Сонця з ниток”- 1968 р., “ Диктат світла”- 1970 р.
Всього П.Целан є автором 9 збірок ( одна з них “Рештка снігу” вийшла в світ у 1971 р. після смерті поета).
Пауль Целан був лауреатом премії м. Бремен (1958 р.) та найвищої у Німеччині літературної премії імені Георга Бюхнера (1960 р.)
Однак попри милість долі, що, здавалось, щедро обдарувала поета за пережиті страждання, у його свідомості з роками дедалі більше набирав силу процес саморуйнацйї.
4. Останні роки Целана
Виживши у жорні Голокосту фізично, Целан залишився духовно паралізованим пам’яттю про загиблих у таборі батьків, про пережитий в окупованих Чернівцях страх, про катастрофу, якої зазнав його народ у Другій світовій війні. Ця пам'ять була важким хрестом, що його поет ніс крізь роки своїх великих літературних досягнень і затишного сімейного життя.
А ще – глибока самотність, якої він,єврей і уродженець Буковини, а одже- двічі чужинець, не міг позбутися у Парижі;
- і те, що поет, який писав вірші німецькою, не міг бути адекватно сприйнятий французьким читачем;
- і те, що у свідомості поета його німецька мова, якою він писав, розщепилася на: “ Muttersprache”- “рідну мову ” та “ Mordersprache” – “мову вбивць ”;
- і його ностальгія по чудовій країні маків і буків, у якій промайнуло його щасливе дитинство і у якій хтозна-де залишились лежати закатовані батьки;
- і болісна реакція на брудні інтриги навколо його імені.
Все це разом узяте атакувало травмовану психіку митця і привело Целана на оспіваний Аполлінером міст Мірабо, звідки він 20( 21 ) квітня 1970 року кинувся у Сену.
У 1992 році в Чернівцях споруджено пам'ятник П.Целану, автор-скульптор якого Іван Салевич. А чернівецька поетеса Тамара Северюк присвятила поету вірш "Нота"
Так, жах, який увірвався в юність П.Целана і переслідував його усе життя, знайшов відображення у творчості поета. Найвідомішим твором, в якому зображена трагедія Голокосту, є поезія “Фуга смерті”, яку Целан написав у 1948 році. Ця поезія перекладена багатьма мовами. Першим, хто переклав вірш на українську мову, був відомий український поет Микола Бажан.
Історія написання вірша «Фуга смерті»
Першим поштовхом до створення вірша «Фуга смерті» стала зустріч П. Целана з поетесою Розою Шерцер-Ауслендер, яка подарувала йому свою поетичну збірку «Райдуга», що вийшла 1939 року в Румунії. Її перший вірш («В життя») містив метафору «чорне молоко», яку й Роза не вигадала сама. Та Паулю Целану вона припала до душі, і він скористався цією метафорою
Сам Целан пише німецькому видавничому дому, що вірш «написаний навесні 1945 року в Бухаресті». Тео Бак припускає, що перший проект вірша виник восени 1944, але до наступної весни прийняв свою остаточну форму.
Два роки потому, 2 травня 1947, румунський переклад поеми був опублікований другом Целана Петре Соломоном під назвою «Tangoul morţii» (Todestango) в журналі «Contemporanul». Це була перша публікація Целана. Враження супроводжується коментарем редактора, який приписував віршеві реалістичну основу і це на тлі можливого звинувачення у формалізмі, прийнятої в захисті: «Вірш, переклад якого ми публікуємо, ґрунтується на фактах».
Причини чому Целан остаточно виступив проти назви «Танго смерті» і надав перевагу назві «Фуга смерті» є невідомими.
У 1952 році вірш став відомим для більш широкої аудиторії як частина другої збірки «Маки і пам'ять».
«Фуга смерті» був не тільки «найвідомішим прикладом поезії Голокосту», але «найбільш знаменитим віршем класичного модернізму» взагалі. Біограф Целана Вольфганг Еммеріх аналізує: «Його „Фуга смерті“ є, мабуть, віршем століття».
Робота з текстом твору, його аналіз:
- Про що цей вірш? Яка його основна тема?( Вірш написаний від імені в’язнів фашистського концтабору. Перед нами постають реалії табірного життя, масові страти репресованих, їх спалення у печах крематоріїв, німецькі вівчапки, що охороняли територію табору ,комендант, який слідкував за роботою «фабрики смерті». Тема-трагедія Голокосту.)
- Що таке Голокост?
Голокост – масове винищення євреїв фашистами. ( Голокост - (гр. спалений цілком) загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 6 млн.) протягом 1933 - 1945 р.р.)
У роки війни нацистами було створено 22 табори смерті. Один із найвідоміших і найстрашніших – Освенцім (Аушвіц).
В Україні євреїв знищували, зокрема, у Бабиному Яру (Київ), у с. Богданівка. Тільки через Тремблінку, спеціальний табір для євреїв, пройшло 900 тисяч чоловік. З них у живих залишилося лише 54 в’язні.
27 січня у всьому світі відзначається день пам'яті жертв Голокосту. Не зважаючи на цю досить відому подію, багато людей просто не знають про неї або не звертають уваги, бо це, мовляв, про євреїв.
Домашнє завдання: опрацювати біографію Пауля Целана, вміти характеризувати "Фугу смерті"
06.04.2021 Урок №23-24
Тема: Умберто Еко «Ім'я Троянди »
Умберто Еко - італійський письменник, автор всесвітньо відомих романів «Ім'я Троянди »(1980),« Маятник Фуко »(1988),« Острів напередодні »(1995). Лауреат премій Стрегі, Анжіарі, національної премії Італії (1981).
«Ім'я троянди» - перший роман Умберто Еко, опублікований в 1980 році, став першим інтелектуальним романом, очоливши списки супер бестселлерів, який приніс автору всесвітню славу.
Успіху творів сприяла і вдала екранізація. Письменник був удостоєний престижної італійської премії «Стрега» (1981) і французької «Медичі» (1982).
Виявилося, що життя мешканців бенедиктинского монастиря ХIV століття може бути цікавим людям ХХ століття. І не тільки тому, що автор закрутив детективну і любовну інтриги. А й тому, що був створений ефект особистої присутності.
Композиція і сюжет роману Умберто Еко «Ім'я троянди»
У своєму романі «Ім'я троянди» Умберто Еко малює картину середньовічного світу, гранично точно описує історичні події. Для свого роману автор обрав цікаву композицію. У так званому введенні автор повідомляє про те, що до нього потрапляє старовинний рукопис одного ченця на ім'я Адсон, який оповідає про події, що з ним відбулися в XIV столітті. «В стані нервового збудження», автор «впивається страхітливою повістю Адсона»і переводить її для «сучасного читача». Подальший виклад подій являє собою нібито переклад старовинного рукопису. Сам рукопис Адсона розбитий на сім розділів, за кількістю днів, а кожен день на епізоди, приурочені до богослужіння. Таким чином, дія в романі відбувається протягом семи днів.
Події розгортаються на початку 14 століття. Молодий чернець, Адсон, від імені якого ведеться розповідь, приїжджає в монастир. Вільгельму, колишньому інквізитору, доручають провести розслідування несподіваної смерті ченця
Адельма Отранского. Вільгельм разом зі своїм помічником починають розслідування. Їм дозволяється розмовляти і ходити скрізь, крім бібліотеки. Але розслідування заходить у глухий кут, тому що всі корені злочину ведуть до бібліотеки, що представляє головну цінність і скарбницю абатства, в якій зберігається величезна кількість безцінних книг. Вхід до бібліотеки заборонений навіть ченцям, а книги видаються не всім і не всі, які є в бібліотеці. Крім того, бібліотека представляєсобою лабіринт, з нею пов'язані легенди про «блукаючі вогні» і «чудовиська».
Вільгельм і Адсон під покровом ночі відвідують бібліотеку, з якої їм зледве вдається вибратися. Там вони зустрічають нові загадки.
Вільгельм та Адсон розкривають таємне життя абатства (зустрічі монахів з продажними жінками, гомосексуалізм, вживання наркотичних препаратів). Сам Адсона піддається спокусі місцевої селянки.
У цей час в абатстві відбуваються нові вбивства (Венанція знаходять у бочці з кров'ю, Беренгар Арундельского у ванні з водою, Северина Сант Еммеранского у своїй кімнаті з травами), пов'язані з однією і тією ж таємницею,яка веде до бібліотеки, а саме до конкретної книги. Вільгельму і Адсону вдається частково розгадати лабіринт бібліотеки, і знайти схованку «Межа Африки», замуровану кімнату, в якій зберігається заповітна книга.
Для розкриття вбивств в абатство прибуває кардинал Бертран Поджетскійі відразу приступає до справи. Він затримує Сальватора, убогого виродка, який, бажаючи привернути увагу жінки за допомогою чорного кота, півня і двох яєць, був затриманий разом з нещасною селянкою.
На допиті келар Реміга розповідає про муки Дольчіна і Маргарити,яких спалили на багатті, і як він цього не став неслухняним, хоча мав з Маргаритою зв'язок. У відчаї келар бере на себе всі вбивства: Адельма з Онтанто, Венанція з Сальвемека «за те що той був занадто вчений», Беренгар Арундельского «з ненависті до бібліотеки», Северина Сант Еммеранского «зате, що той збирав трави».
Але Адсону і Вільгельму вдається все розгадати таємницю бібліотеки. Хорхе --сліпий старець, головний зберігач бібліотеки, ховає від усіх «Межу Африки », в якому зберігається друга книга« Поетики »Арістотеля,що представляє величезний інтерес, навколо якої ведуться нескінченні суперечки в абатстві. Так, наприклад, в абатстві заборонено сміятися. Хорхе виступаєдеяким суддею всім, хто недозволено сміється або навіть малює смішн ікартинки. На його думку, Христос ніколи не сміявся, і він забороняє сміятися іншим. Всі з повагою ставляться до Хорхе. Його побоюються.
Однако, Хорхе багато років був справжнім правителем абатства, що знав і зберігав від решти всі його таємниці, коли він став сліпнути він допустив до бібліотеки ченця, а на чолі абатства поставив ченця, який йому підкорявся. Коли ж ситуація вийшла з під контролю, і багато людей побажали розгадати таємницю «межі Африки» і заволодіти книгою
Аристотеля, Хорхе краде отруту з лабораторії Северина і просочує нею сторінки заповітної книги. Ченці, гортаючи і змочуючи палець слиною,поступово гинуть, за допомогою Малахії Хорхе вбиває Северина, замикає Абата, який також гине. Все це розгадує Вільгельм зі своїм помічником.
У результаті переслідування Хорхе, Адсон губить ліхтар і в бібліотеці виникає пожежа, згасити яку не вдається. Через три дні всі аббатство вигорає до тла. Тільки через кілька років, Адсон, подорожуючи по тих місцях, приїжджає на згарище, відшукує кілька дорогоцінних обривків, щоб потім по одному слову або пропозицією відновити хоча б незначний список втрачених книг.
Такий цікавий сюжет роману. "Ім'я троянди" - своєрідний детектив, дія якого відбувається в середньовічному монастирі.
Домашнє завдання : проаналізувати роман "Ім'я троянди"
Тема: Генріх Белль "Подорожній, коли ти прийдешніх у СПА... "
Генріх Белль - один із найвідоміших письменників повоєнної Німеччини. Йому довелося жити у складний період історії його країни, коли жорстокі війни визначали буття цілих поколінь німців. Трагедія нації не обминула письменника і його родини; батько письменника солдатом пройшов Першу світову війну. Сам Генріх шість років воював на фронтах Другої світової війни. Трагічні фронтові події, їх жорстокість визначили сенс життя і творчості митця. До кінця життя Белль виступав проти війни як людина, німець і письменник. Під час Другої світової війни, потрапивши на найстрашніший із фронтів (Східний) влітку 1843 року, він опинився на території України. Назавжди в його пам'яті залишилися назви міст і сіл цього краю: Галичина, Волинь, Запоріжжя, Львів, Черкаси, Одеса, Херсон та багато інших. Вони стали символом німецьких поразок та численних смертей.
Війна у творах Белля - це війна переможених. Він зображує її останній період - період відступу і поразки. Проте, так само, як і Ремарка і Хемінгуея, Белля цікавила людина на війні.
В основі сюжету - поступове впізнання молодим пораненим солдатом гімназії, в якій він навчався вісім років і залишив три місяці тому.
За жанром - це оповідання. Вважається, що воно - зразок психологічної прози, бо:
o багато роздумів героя про сенс життя в композиції оповідання;
o розповідь ведеться від 1-ої особи;
o принцип контрасту;
o в основі оповідання - процес впізнання героєм власної гімназії (минуле) і усвідомлення свого подальшого життя;
o психологічні деталі (таблиця з іменами полеглих, запис на дошці);
o психологічна символіка;
o повна відсутність авторської характеристики героя.
Особливості композиції оповідання
1. Г. Белль дещо незвично побудував сюжет, щоб персонажі мали змогу розкритися перед читачами самі, без авторських тлумачень.
2. У Г. Белля "я" приховано за собою різні людські характери і майже ніколи за ним не стояв сам письменник.
3. Дія у творі розгорталася або через діалоги героїв, або через їхні монологи, розповіді про події, свідками яких вони були.
4. Присутність автора завжди відчутна у думках героїв, куди він привів свої спостереження, роздуми.
5. Герой оповідання - лише жертва війни, бо жодних злочинів він не скоїв.
6. Оповідання побудовано у формі монологу, сповідального розкриття душі головного героя, при якому читач завжди чув більшою чи меншою мірою голос самого автора.
Досить дивний і незрозумілий, на перший погляд, заголовок, від якого віяло античністю. Ця фраза - початок давньогрецького двовірша-епітафії про битву у Фе-рмопільській ущелині, де, захищаючи батьківщину, загинули спартанські воїни царя Леоніда. Вона звучала так: "Перекажи, подорожній, македонцям, що вкупі мертві ми тут лежимо, вірні їм даним словом". її автором був Сімонід Кеоський Ці рядки були відомі ще за часів Шиллера, який зробив переклад згаданого вище вірша. Відтоді, як Німеччина стала імперією, вона ототожнювала себе з гармонійною античністю. Служіння імперії освячувалося ідеєю справедливості воєн, до яких школа готувала німецьких юнаків, хоча ці війни могли бути тільки грабіжницькими. Вірш про битву під Фермопілами - давня формула подвигу у справедливій війні. Саме в такому дусі виховувалася німецька молодь перед Другою світовою війною та під час її ведення. Ключова фраза не випадково появляється на дошці німецької гімназії, вона відбила суть системи виховання у тогочасній Німеччині, побудованій на зарозумілості та обмані.
Головна проблема твору - "людина на війні", людина звичайна, проста, рядова. Белль ніби навмисне не дав своєму героєві імені, позбавив його виразних індивідуальних ознак, підкресливши індивідуальний характер образу.
Герой, потрапивши у свою рідну гімназію, спочатку не впізнав її. Цей процес відбувається ніби в кілька етапів - від впізнання очима до впізнання серцем.
Перший етап. Пораненого героя занесли до гімназії, де тепер розташований пункт медичної допомоги, пронесли через перший поверх, сходовий майданчик, другий поверх, де були зали для малювання. Герой нічого не відчував. Він двічі запитав, в якому тепер вони місці і став свідком того, як мертвих солдатів відділяли від живих, розміщували десь у підвалах школи. Через деякий час він спостерігав, як тих, які потрапили до живих, невдовзі спускали вниз - тобто до мертвих. Підвал школи перетворився на трупарню. Отже, школа - дім дитинства, радощів, сміху і школа - "мертвий дім", трупарня. Це жахливе перетворення не-випадкове. Школа, яка готувала учнів до смерті всією системою виховання, мала стати трупарнею.
Другий етап. "Серце в мені не озивалося" - констатував герой оповідання навіть тоді, коли побачив дуже важливу прикмету: над дверима зали для малювання висів колись хрест, тоді ще гімназія звалася школою святого Хоми. І скільки його не замальовували, слід все одно залишився.
Третій етап. Солдата поклали на операційний стіл. І раптом за плечима лікаря на дошці герой побачив щось таке, від чого вперше, відколи він перебував у цьому "мертвому домі", його серце озвалося. На дошці був напис, зроблений його рукою. Ця кульмінація оповідання, кульмінація впізнання, вона мала місце у фіналі твору і зосереджена у вислові, "який нам звеліли тоді написати, в тім безнадійному житті, яке скінчилося всього три місяці тому...". Момент впізнання в оповіданні співпав з моментом усвідомлення героєм того, що з ним сталося: у нього не було обох рук і правої ноги. Ось чим закінчилася система виховання, яку встановили "вони" в гімназії святого Хоми (християнській гімназії, один із постулатів якої напевно був як у біблійній заповіді: "Не вбий!").
Німецький письменник фактично не змальовав фашизму як явища. Його герої - солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти - прості служаки, виконавці чужої волі, що не знайшли в собі сили протистояти фашизмові, а тому самі певною мірою страждали від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовував їх - він співчував їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом. У ньому йшлося про заперечення не лише фашизму, а й будь-якої війни.
Сюжет оповідання побудовано як поступове впізнання головним героєм, молодим скаліченим солдатом, гімназії, в якій навчався протягом восьми років і яку залишив всього три місяці тому, коли був відправлений прямо від шкільної парти на фронт.
Детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської Німеччини, Белль підказав читачеві, що подібний реквізит відповідав певній системі виховання і в даному випадку - виховання расизму, національної винятковості, войовничості.
Ковзаючи поглядом по всіх картинах і скульптурах, герой залишився байдужим, тут все для нього "чуже". І лише потрапивши на операційній стіл, що знаходився у залі для малювання, він впізнав на дошці напис, зроблений його рукою: "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа... У цю ж мить усвідомив і свій стан. Ось чим закінчилася система виховання, яку встановили "вони" (фашисти) в гімназії святого Хоми. Школа, яка вчила вбивати, сама перетворилася на трупарню (в підвалах складали мертвих солдатів).
Не випадково вчитель примушував писати на дошці саме давньогрецький двовірш Симоніда Кеоського про битву 300 мужніх спартанських воїнів під Фермопілами проти персів-завойовників. Вірш про цю битву - давня формула подвигу у справедливій війні. Спартанці загинули всі до одного, захищаючи батьківщину.
Фашисти по-фарисейськи прагнули "ототожнити" себе зі спартанцями. Вбиваючи в голови молоді ідею про справедливі війни, готуючи їх до героїчної смерті, фашистські ідеологи, насправді, готували для Гітлера "гарматне м'ясо", таке необхідне йому для звершення його анти людських намірів.
Проте світ визнав героїзм відважних воїнів Спарти, і він же засудив гітлеризм, повставши проти нього і знищивши спільними зусиллями.
СИМВОЛІКА ТВОРУ
Хрест
Проблема злочину, покарання, гріха і покаяння; віри в духовний початок, очищувальну силу віри; проблема вибору
Число 7
Число кінця вимірювань; символ певної межі, за якою відбуваються серйозні ПСИХОЛОГІЧНІ зміни, переоцінка цінностей
Молоко
Символ повернення героя у щасливе минуле
Школа
Символ смерті, безнадії
Чорний колір
Символ болю, смерті, страждання
Основна думка твору
Автор переконав, що війна не повинна повторитися, людина народилася для життя, а не для смерті; вона покликана будувати, творити прекрасне, а не руйнувати світ, у якому живе, бо, руйнуючи довкілля, вона передусім знищувала саму себе, адже людина відповідальна за долю світу.
Домашнє завдання: прочитати оповідання "Подорожній, коли ти прийдешніх у СПА...", вміти аналізувати
09.03.2021 Урок № 19-20
Тема: Бертольт Брехт “Матінка Кураж та її діти”
Рік
написання – 1938—1939
Жанр – історико-алегорична драма (або драма-пересторога)
Основою п’єси Б. Брехта є події Тридцятирічної війни.
Основною темою твору, є тема війни. Війна, яка не щадить ні кого, робить людей злими і жадібними, вона змінює не тільки долі людей, але і долі цілих країн і континентів.
Ідея – несумісність материнства, щастя з війною і насильством.
Головна проблема твору – проблема війни та миру, відносини батьків та дітей, багатства та бідності.
Головні
герої твору
Матінка
Кураж
Катрін
(Kattrin) — її німа дочка
Ейліф
(Eilif) – її старший син
Швейцеркас
(Schweizerkas) – її молодший син
“Матінка Кураж та її діти” є одним з найяскравіших втілень теорії “епічного театру”
Ознаки «епічного театру» у п’єсі:
стисле
викладення змісту на початку кожної картини;
пісні-зонґи,
які коментують дію;
широке
використання розповіді;
монтаж
— поєднання частин, епізодів без їхнього логічного зв’язку, що викликає у
глядача потік асоціацій;
використання
параболи;
«ефект від чуження».
Війна
– захоплюючий бізнес! Вона псує людей, робить їх жорстокими і скупими, особливо
якщо війна триває більше десяти років.
Я думаю, що Брехт не випадково звернувся саме до образу жінки, яка прислуговувала війні. Жінка і війна несумісні, особливо якщо у жінки є діти. Ні талант, ні кмітливість не допомагають матусі Кураж врятувати дітей. Сама вона – втілення війни, причина загибелі трьох близьких їй людей. Ейліфа вбили за його непосидючість, Швейцеркаса – за чесність, Катрін – за доброту. Ніхто з них не жив по її міркам, тому всі загинули.
Протилежністю Анни Фірлінг стає Катрін дивно, як вона могла залишитися такою чистою істотою, пройшовши з материнським “обозом” по дорогах війни. Вона ціною свого життя рятує ціле місто. Це – красива смерть.
Одніа
з найсильніших сцен – це коли вбивають Швейцеркаса. Щоб врятувати себе, матуся
“не впізнає” убитого, і тіло наказують викинути на смітник.
Втрачаючи на війні всіх своїх дітей, Кураж так і не покидає поле бою і служивих і не поспішає прокричати прокляття війні – поки йде війна, жива її торгівля, а значить, є де і за чий рахунок поживитися.
П’єса надзвичайно психологічна, не можливо зрозуміти вчинки матусі Кураж та деяких героїв п’єси через їх моральні міркування. Образ матері завжди був дуже чистим, мати на все піде заради своїх дітей, вона пожертвує останнім шматком хліба заради них, а тут все не зовсім так. Кожна людина думає тільки про себе, не проявляє милосердя до оточуючих, і я розумію, що виною всьому війна. Хоча якщо подивитися на наше життя в даний час, то, по суті, люди такі ж егоїсти, не всі готові віддати останнє заради іншого. П’єса допомагає відкрити очі не тільки на життя в цілому, а змушує оцінити себе, який ти герой цієї п’єси: великодушний і милосердний або скупий і жорстокий, а може бути ти ховаєшся за спини інших і не готовий на самостійні вчинки ?!
Змальовуючи
події XVII ст., Брехт звертав увагу співвітчизників на небезпеку егоїзму та
байдужості. Він писав: «Завдання автора п’єси не в тому, щоб примусити матінку
Кураж прозріти наприкінці… Авторові потрібно, щоб глядач прозрів. Прозріння
Кураж суперечило б не тільки їі характеру, а й перебігу подій у Німеччині 30-х
років XX ст.». На думку Брехта, глядачі мали дійти висновку: фашизм загрожує
всьому людству. Образ матінки Кураж може слугувати метафоричним образом
Німеччини 1930-х років: розпочинаючи війну, німці вірили, що мають змогу
розбагатіти; утрачаючи своїх дітей у боях, вважали, що ті загинули за велику
ідею. Ця країна здолала страшні випробування, але, на відміну від матінки
Кураж, її народ зрештою зробив правильні висновки.
Домашнє завдання: прочитати та опрацювати п'єсу «Матінка Кураж і її діти»
09.02.2021 Урок № 17-18
Тема. Володимир Маяковський. Поет-новатор, уплив футуризму на поетику митця. Протиставлення буденності й прагнення ліричного героя до іншого (омріяного) світу в ранній ліриці. Вірші «А ви змогли б?», «Послухайте!», «Борг Україні». Осибливості віршованої системи В. Маяковського. Метафоричність образів, поетична система.
Володимир Володимирович Маяковський – видатний російський поет і
драматург, один із засновників російського футуризму. Навіть на тлі напрочуд
багатої талантами російської поезії початку XX століття він справляє враження
велетня. З іменем Маяковського пов’язана новаторська епоха в поезії. Таких
сміливих, радикальних змін у поезії не зробив жоден поет XX ст. Він перетворив
поезію на активну учасницю мітингів, диспутів, демонстрацій. Його поезія
вийшла на площі і звернулась до людей. Бажання оновлення, змін, докорінної
перебудови лірики, драми спонукає його до «переплавки» усталеної літератури,
створення нових
зразків культури.
Футуризм —напрям у
літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття в основному в
Італії й Росії.
7 липня 1893 народився в
селі Багдаді (Західна Грузія) в сім’ї керівника Багдадського лісництва
Володимира Костянтиновича та Олександри Олексіївни Маяковських.
1902 Надходить в Кутаїську класичну гімназію.
1906 Після смерті батька
сім’я переїздить до Москви. Навчання у П’ятій московської гімназії, з якої
через 2 роки був виключений за несплату.
1908-1909 Три арешти. Після
першого (у підпільній друкарні) звільнений до суду як неповнолітній. Після
третього арешту ув’язнений на одинадцять місяців в одиночну камеру №103
Бутирської в’язниці. У Бутирках почав писати вірші.
1910 Визволення з в’язниці. Навчання в
Строганівському художньому училищі. Займається живописом.
1912 Перша публікація: вірші «Ніч» і «Ранок»
у збірці «Ляпас суспільному смаку».
1913-1914 Виходить перша поетична збірка «Я!»; написані вірші «А ви могли б?»,
«Любов», «Скрипка і трішки нервово», «Послухайте!», трагедія «Володимир
Маяковський». Бере участь у поетичному турне
футуристів по містах Росії.
1915-1916 Переїжджає до Петрограда. Написані поеми «Війна і мир», «Облако в
штанах».
1918 Написані п’єса «Містерія-буф»; вірші «Лівий марш», «Добре ставлення до
коней».
1919 Повертається до Москви. Пише кіносценарії, знімається в кінофільмах.
Починає роботу над
агітаційними плакатами «Вікон сатири РОСТУ».
1921-1923 Вийшли у світ поеми «150 ООО
ООО», «Люблю», «Про це».
1922 – 1924 Маяковський здійснив кілька поїздок за кордон – Латвія, Франція,
Німеччина; писав нариси і вірші про
європейські враження
1925 тривала подорож по Америці, пише цикл
віршів про Америку.
1926-1927 Написав дев’ять
кіносценаріїв. Написана поема «Добре!».
1927 – відновив журнал
ЛЕФ під назвою «Новий ЛЕФ». Всього вийшло 24 номери.
Влітку 1928 Маяковський розчарувався в ЛЕФі і
пішов з організації та журналу.
1929 Створює сатиричні комедії «Клоп» і
«Баня».
1930 Пише поему «У повний голос»; організовує виставку «20 років роботи».
12
квітня – пише передсмертний лист «Всім».
14 квітня 1930 В.В. Маяковський закінчує життя самогубством (застрелився)
в Москві, в квартирі на Луб’янці (нині – Державний музей В.В. Маяковського).
Урна з прахом поета похована в Москві на Новодівичому кладовищі.
2. Аналіз поезії “А ви
змогли б”
“А ви змогли б” (оригінал)
Я
сразу смазал карту будня,
плеснувши
краску из стакана;
я
показал на блюде
студня
косые скулы океана.
На
чешуе жестяной рыбы прочел я зовы новых губ.
А вы ноктюрн сыграть могли бы на флейте
водосточных труб?
Історія створення – вірш був написаний 1913р.
Жанр – громадянська лірика.
Тема вірша –
краса людських буднів.
Композиція –
Вірш являє собою монолог-звернення ліричного героя до оточуючих. Розповідь
героя не ділиться на частини за змістом. Автор, як намистини, нанизує прекрасні
асоціації, які викликають у нього звичайні речі. На строфи твір не ділиться.
Віршований
розмір – чотиристопний ямб, римування перехресне.
Художні
засоби:
Метафори – «я
сразу смазал карту будняя, плеснувши краску из стакана», «косые скулы океана»,
«зовы новых губ», «флейта водосточных труб». Епітети – «жестяная
рыба», «новые губы».
У
рядках цього вірша Маяковського розкривається тема краси навколишнього світу. У
зв’язку з нею реалізується ідея про те, що людина сама вирішує, як їй сприймати
світ: як сірі будні або як яскраву надихаючу реальність.
Твір
написаний від першої особи, що допомагає тонко відчути настрій автора. У центрі
вірша ліричний герой, який сприймається читачем як невиправний оптиміст. Уже в
перших рядках він розповідає, як розфарбував сірі будні «фарбою зі склянки».
Цю
фразу слід сприймати в переносному значенні. Швидше за все, йдеться про те, що
герой скрасив будні чимось, що приємне його душі. На розфарбовуванні чоловік не
зупинився. Ліричний герой помічає кожну деталь. Асоціації, які виникають у
нього в голові, дещо незвичні. Проте, герой не боїться здатися оточуючим
диваком. Навпаки, він пишається своїм умінням бачити прекрасне.
В
останніх рядках герой звертається до інших людей. Він запитує, чи вміють вони
теж бачити красу в сірих буднях.
3. Аналіз вірша “Послухайте”
(Оригінал) Послушайте! Ведь, если звезды
зажигают – значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они
были? Значит – кто-то называет эти плевочки жемчужиной? И, надрываясь в метелях
полуденной пыли, врывается к богу, боится, что опоздал, плачет, целует ему
жилистую руку, просит – чтоб обязательно была звезда! – клянется – не перенесет
эту беззвездную муку! А после ходит тревожный, но спокойный наружно. Говорит
кому-то: “Ведь теперь тебе ничего? Не страшно? Да?!” Послушайте! Ведь, если
звезды зажигают – значит – это кому-нибудь нужно? Значит – это необходимо,
чтобы каждый вечер над крышами загоралась хоть одна звезда?!
Історія створення –
вірш був написаний восени 1914 року
Жанр – елегія з елементами
послання.
Тема вірша –
людське життя; поетичне мистецтво.
Композиція – Вірш написаний у
формі монологу-звернення ліричного героя. Монолог можна розділити на смислові
частини: риторичні питання про те, навіщо запалюють зірки, розповідь про
вдячність Богу за те, що він запалює зірки і освітлює шлях тому, кому це
потрібно. На строфи твір не ділиться Віршований
розмір. Для цього вірша характерна тонічна система віршування, більшість
рядків не римуються, деякі об’єднані перехресним римуванням.
У центрі вірша ліричний герой, який
звертається до оточуючих. Слово «послухайте» привертає увагу, інтригує читача.
Далі герой відразу починає свої міркування про зірки.
В.
Маяковський вважає, що зірки запалює Бог. Поет лаконічно розповідає, як людина
приходить до Всевишнього з проханням освітлити шлях. Життя без зірок здається
йому мукою. Коли серце людини освітлюється надією, що зірки знову запалають,
вона відчуває себе спокійно, не відчуває страху. У цьому епізоді привертає
увагу образ Бога. Автор наближає його до простих людей, вживаючи художню
деталь: «жилистая рука». Якщо вирвати цю фразу з контексту, можна подумати, що
перед нами звичайна людина, яка багато працює.
В останніх рядках автор знову ставить
риторичне питання, показуючи, таким чином, що остаточну відповідь на нього ще
не дано. Головна думка відображається в рефрені: «Якщо зірки запалюють –
значить – це кому-небудь потрібно?»
Вірш
написаний у формі монологу-звернення ліричного героя. Його можна розділити на
смислові частини: риторичні питання про те, навіщо запалюють зірки, розповідь
про вдячність Богу за те, що він запалює зірки і освітлює шлях тому, кому це
потрібно.
Художні засоби:
Метафори –
«звезды зажигают», «кто-то называет эти плевочки жемчужиной», «метели
полуденной пыли», «врывается к богу». Епітети –
«полуденная пыли», «жилистая рука», «ходит тревожный, но спокойный».
4. Вірш
“Борг Україні” аналіз
У вірші «Борг Україні» автор закликає визнати Україну як
незалежну та творчу націю, вивчати українську мову, знати здобутки видатних
українців. Рік написання –
1926
Жанр – вірш
Лірика – громадянська
Тема – роздуми ліричного героя над нелегкою долею України та
українців Ідея – заклик визнати
Україну, вивчати
українську мову
Художні
засоби: епітети – українська ніч, глибока товщ, уславлених Тарасів,
відомого Шевченка, вантаж розумовий;
метафори – сором не виїв очі повтори,-
Чи знаєте ви українську ніч? Ні, ви не знаєте української ночі!
Вірш
«Борг Україні» був не просто політичним маніфестом. У ньому відчувається щира
любов до України та українців. Поет неодноразово підкреслював своє українське
коріння, часто відвідував Україну та виступав із концертами.
Ліричний
герой обурюється тими кліше, які існують у російському суспільстві, і фактично
протиставляє йому здобутки українства. Вірш починається відомою фразою з
повісті Гоголя «Майська ніч, або Утоплена», яка стає обрамленням вірша. А зміна
займенників («ви» – «ми») надає йому особливої експресії. Прагнувши експресії
ритму, максимальної його виразності, Маяковський у вірші ніби ущільнює речення,
випускаючи прийменники, дієслова та іменники.
5.Інтерв’ю із аудиторією.
–
Яке
враження на вас справили вірші Маяковського?
–
Як, на
ваш погляд, він реалізував засади футуризму в своїй поезії?
–
У чому,
на вашу думку, особливість любовної лірики поета?
–
Чим є
кохання для ліричного героя Маяковського і самого поета?
–
Складіть
психологічний портрет Маяковського.
IV. Підсумок уроку.
Слово вчителя.
Я сподіваюсь, що Володимир Маяковський назавжди зостанеться у вашій
пам’яті, як чудова людина: «зухвалий і беззахисний, звеличений і облаяний,
трагічний і прекрасний» (О. Михайлов), я сподіваюсь, що сьогодні вам відкрився
лірик, який космічним розмахом думки не поступався американському генію XIX ст.
– В. Вітмену.
V. Домашнє завдання. Опрацювати біографію В. Маяковського, вміти аналізувати його поезію
08.12.2020 Урок № 11-12
Тема:
Михайло Булгаков. Життя і творчість. Роман «Майстер і Маргарита»
Біографія
3 (15) травня 1891 – Михайло Опанасович Булгаков народився в
Києві. Батько Булгакова був доцентом Київської духовної академії. Михайло був
старшим з сімох дітей.
1901 – 1909 – навчання в Першій київській чоловічій Олександрівській гімназії.
1908 рік – Булгаков знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Тетяною Лаппа, дочкою
керуючого Казенної палати. Вона в той час теж була гімназисткою і приїжджала в Київ на
канікули з Саратова.
1909 – вступив на
медичний факультет Київського університету.
У 1913 р. М. Булгаков одружився з Тетяною Лаппа.
1918 – сім’я Булгакових повертається до Києва.
1919 р. Булгаков уникав мобілізації під час Громадянської війни, відступав з Києва
з білими. У
лютому 1920 року, коли почалася евакуація Добровольчої армії, захворів на тиф.
Отямився Булгаков в зайнятому більшовиками Владикавказі.
1921 – переїзд до Москви. Працює в різних газетах, пише «Записки
на манжетах».
У 1923 р.
М. Булгаков вступив до Всеросійського Союзу письменників, працює над
романом «Біла гвардія»
1925 – написані «Собаче серце», «Зойкина квартира» та «Дні
Турбіних», виходить збірка творів Михайла Булгакова «Дьяволіада». У квітні
письменник одружується вдруге — з Любов’ю Бєлозерською .
1926 – переїзд до Ленінграда. Булгаков
швидко входить в коло поетів і письменників, дружить з Анною Ахматовою та
Євгеном Замятіним.
1929 – зняття з репертуару радянських театрів всіх п’єс
драматурга.
1930 – повернення в Москву
1932 – розлучення з Білозерською і одруження на Олені
Шиловській. 1936 – початок співпраці
з Великим театром в якості лібреттиста і перекладача.
1938 – Булгаков закінчує роботу над романом
«Майстер і Маргарита». 10 березня 1940
– Михайло Опанасович Булгаков вмирає від хвороби нирок (нефросклероз).
Похований на Новодівичому кладовищі.
Аналіз роману «Майстер і Маргарита» вже
багато десятиліть є предметом вивчення літературознавців у всій Європі. Роман
має ряд особливостей, таких як нестандартна форма «роману в романі», незвичайна
композиція, багата тематика і зміст. Він не дарма написаний на заході життєвого
і творчого шляху Михайла Булгакова. Письменник вклав у твір весь свій талант,
знання і фантазію.
Історія написання і
видання:
Перша редакція. Час початку роботи над «Майстром і Маргаритою» Булгаков у різних рукописах
датував то 1928, то 1929 р. У першій редакції роман мав варіанти назв «Чорний
маг», «Копито інженера», «Жонглер з копитом», «Син В.», «Гастроль». Перша
редакція «Майстра і Маргарити» була знищена автором 18 березня 1930
р. після отримання звістки про заборону п'єси "Кабала
священників". Про це Булгаков
повідомив в листі до влади: «І особисто
я, своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола.». Робота над
«Майстром і Маргаритою» поновилася в 1931 р. До роману були зроблені
чорнові нариси, причому тут вже фігурували Маргарита і її тоді безіменний
супутник — майбутній Майстер, а Воланд обзавівся своїм буйним почтом.
Друга редакція. Друга редакція писалася автором до 1936 р. і мала підзаголовок «Фантастичний
роман» та варіанти назв «Великий канцлер», «Сатана», «Ось і я»,
«Чорний маг», «Копито консультанта».
Третя редакція. Третя редакція, почата в другій половині 1936 р., спочатку
називалася «Князь темряві», але вже в 1937 р. з'явився добре відомий тепер
заголовок «Майстер і Маргарита». У травні — червні 1938 р. повний
текст вперше був передрукований. Авторська правка тривала майже до самої смерті
письменника, Булгаков припинив її на фразі Маргарити: «Так це, отже, літератори
за труною йдуть?».
Основні джерела роману:
· реальні факти життя письменника та історії СРСР 1920–1930-х рр.;
· творчість письменників М. Гоголя, Ф. Достоєвського, Й. Ґете («Фауст»),
Данте Аліґ’єрі («Божественна комедія»), Е. Т . А. Гофмана («Малюк Цахес»);
· міфологічні твори (євангельські легенди про Ісуса Христа, Понтія Пилата,
Іуду та ін., біблійні міфи про диявола, європейські, слов’янські міфи,
апокрифи).
Жанр роману
Твір «Майстер і Маргарита», жанр якого критики визначають
як роман, має ряд ознак, властивих свого жанру. Це кілька сюжетних ліній,
багато героїв, розвиток дії протягом тривалого часу. Роман фантастичний. Але
найяскравіша особливість твіру, це його структура «роману в романі». Два
паралельних світи – майстра і стародавні часи Пілата і Єшуа, тут живуть майже
самостійно і перетинаються лише в останніх главах, коли візит Воланду завдає
Левій – учень і близький друг Єшуа. Тут, дві лінії зливаються в одну, і дивують
читача своєю органічністю і близькістю. Саме структура «роману в романі» дала
можливість Булгакову так майстерно і повно показати два таких різних світи,
події сьогодні, і майже дві тисячі років тому.
Особливості композиції
Композиція роману «Майстер і Маргарита» і її особливості
зумовлені нестандартними прийомами автора, такими як створення одного твору в
рамках іншого. Замість звичної класичної ланцюжка – композиція – зав’язка –
кульмінація – розв’язка ми бачимо сплетіння цих етапів, а також подвоєння їх.
Зав’язка роману: зустріч Берліоза і Воланда, бесіда. Відбувається це в 30 роках XIX
століття. Розповідь Воланда відносить читача теж в тридцяті роки, але два
тисячоліття тому. І тут починається друга зав’язка – роману про Пілата і Єшуа.
Далі слідує зав’язка. Це витівки Воладна та його компанії
в Москві. Звідси ж бере витоки і сатирична лінія твору. Також паралельно
розвивається і другий роман. Кульмінація роману майстра – кара Єшуа,
кульмінаційний момент оповідання про майстра, Маргарита і Воланд – візит Левія
Матвія. Цікава розв’язка: обидва романи об’єднуються в один.
Воланд і його свита везуть Маргариту і Майстра в інший світ, щоб нагородити їх
спокоєм і миром. По дорозі вони бачать вічного блукача Понтія Пілата.
«Вільний! Він чекає на тебе!» – цієї фрази майстер звільняє
прокуратора і завершує свій роман.
Основні теми роману:
|
«Єршалаїмська»
частина |
||
|
Філософська |
||
|
Єшуа, Пилат, Каїфа
(первосвященик), Марк Щуробій, Левій Матвій |
||
|
«Московська» частина |
||
|
Тема кохання, мистецтва |
Сатирична тема |
Фантастична тема |
|
Майстер і Маргарита |
Берліоз, Бездомний, Латунський, Варену- ха, Римський та ін. |
Воланд,Азазелло, Коров’єв, кіт Бегемот,
Гелла |
Михайло Булгаков уклав зміст роману «Майстер і Маргарита»
в сплетіння основних тем та ідей. Не дарма роман називають і фантастичним, і
сатиричним, і філософським, і любовних. Всі ці теми розвиваються в романі,
обрамляючи і підкреслюючи головну ідею боротьби добра і зла. Кожна тема
одночасно прив’язана до своїх героїв і переплітається з іншими персонажами.
Сатирична тема – це «гастролі» Воланда. Знавісніла від
матеріальних благ публіка, ласі на гроші представники еліти, витівки Коров’єва
і Бегемота гостро і чітко описують хвороби сучасного письменнику суспільства.
Тема
кохання втілена в майстрі і
Маргариті і надає роману ніжність і пом’якшує багато гострих моментів. Напевно,
не даремно, письменник спалив першу версію роману, де Маргарити і майстри ще не
було.
Тема
співчуття проходить через весь
роман і показує кілька варіантів співчуття і співпереживання. Пилат співчуває бродячого
філософа Ієшуа, але заплутавшись у своїх обов’язках і, побоюючись осуду,
«умиває руки». Інше співчуття у Маргарити – вона усім серцем співчуває і
майстрові, і Фріду на балу, і Пілата. Але її співчуття – не просто почуття,
воно штовхає її на певні дії, вона не складає рук і бореться за порятунок тих,
за кого страждає. Співчуває майстру і Іван Бездомний, переймаючись його
історією, що «кожен рік, коли настає весняне повня… під вечір з’являється на
Патріарших ставках…», щоб потім вночі бачити гірко-солодкі сни про чудові часи
і події.
Тема
прощення йде майже поруч з
темою співчуття.
Філософські
теми про сенс і мету життя, про добро і зло,
про біблійних мотивах багато років служать предметом суперечок і вивчення
літераторів. Все тому, що особливості роману «Майстер і Маргарита» – в його
структурі і неоднозначності; з кожним прочитанням відкривають перед читачем все
нові і нові питання і думки. В цьому і геніальність роману – він не втрачає ні
актуальності, ні гостроту десятиліттями, і всі так само цікавий, яким був для
своїх перших читачів.
Ідеї і головна думка
Ідея роману це добро і зло. І не тільки в
контексті боротьби, але і в пошуку визначення. Що насправді зло? Швидше за все,
найбільш повно можна описати головну думку твору. Читач звичний до того, що
диявол – це чисте зло, буде щиро здивований чином Воланда. Він не робить зла,
він споглядає, і карає тих, хто вступає низько. Його гастролі в Москві лише
підтверджують цю думку. Він показує моральні хвороби суспільства, але навіть не
засуджує їх, а лише сумно зітхає: «Люди, як люди… Такі ж, як раніше». Людина
слабка, але в його силах протистояти своїм слабкостям, боротися з ними.
Неоднозначно показана тема добра і зла на
образі Понтія Пілата. Він в душі противиться страти Ієшуа, але йому не вистачає
сміливості піти проти натовпу. Вирок бродячого безневинному філософу виносить
натовп, але відбувати покарання вічно судилося Пилата.
Боротьба добра і зла – це і протистояння
літературного співтовариства майстру. Самовпевненим літераторам мало просто
відмовити письменнику, їм необхідно принизити його, довести свою правоту.
Майстер дуже слабкий, щоб боротися, всі його сили пішли в роман. Не дарма
розгромні статті для нього набувають образ якогось істоти, яке починає
ввижатиметься майстру в темній кімнаті.
Час подій:
Події в московській частині роману відбуваються у Страстний тиждень з 1(середа)
по 4 травня 1929 року, а нічний політ доводиться в ніч на Пасхальну неділю 5
травня.
Єршалаїмські
події – суд над Ієшуа і страта
відбуваються в п’ятницю 14 нісана. Попутно згадується, що Ієшуа приїхав в
Ершалаїм в середу, 12 нісана, а закінчуються єршалаїмські події вранці в суботу
15 нісана. За староєврейським календарем це могло бути у 29-ому р.
Художній час:
|
Теперішнє |
Минуле |
Майбутнє |
|
Москва 30-х років
|
Єршалаїм
|
(Космос, який
відкривається майстру) |
Художній простір і герой:
|
Земний світ (мікрокосм)
|
Біблійний світ (символічний) |
Космічний світ (макрокосм) |
|
Москва 30-х років
(зовні — цілком благополучне суспільство, а насправді — світ абсурдного
існування, де зникають люди, переслідуються творці, ніхто не вірить у Христа
) |
Єршалаїм (зовні —
оплот державної влади, а насправді — духовно нице суспільство, втілення
насильства, що карає за будь-яку віру, окрім віри в кесаря) |
Воланд і його
почет (зовні — як люди, а насправді — це диявол і його демони) |
|
·
М.Берліоз – голова
МАССОЛІТу; ·
Іван Бездомний
– поет; ·
критик Латунський;
·
Степан Лиходєєв – директор
вар’єте; ·
фін директор – Римський; ·
адміністратор Варенуха; ·
бухгалтер Ласточкін; ·
конферансьє Бенгальський; ·
буфетник Андрій
Фокич Соков; ·
професор
психіатрії Стравінський; ·
Никанор Іванович
Босий – голова житлового товариства; ·
голова акустичної
комісії московських театрів Семплеяров; ·
Поплавський – дядечко
Берліоза; ·
Наталя – покоївка
Маргарити; ·
Микола Іванович –сусід
Маргарити; ·
Алоїзій Могорич – зрадник
майстра |
·
Понтій Пілат – прокуратор; ·
Іудеї Ієшуа – мандрівний
філософ; ·
Марк Щуробій – центуріон; ·
первосвященик Каїфа; ·
Афраній – начальник
тайної поліції; ·
Левій Матвій – учень; ·
Ієшуа Іуда – зрадник; ·
Ніза
|
·
Воланд; ·
Азазело; ·
Фагот (Коров’єв); ·
кіт Бегемот; ·
Гелла
|
Домашнє завдання: опрацювати біографію М. Булгакова та роман "Майстер і Маргарита"
10.11.2020 Урок № 7-8
ТЕМА: Франц Кафка «Перевтілення»
Сьогодні на уроці ми познайомимося з творчістю видатного німецькомовного письменника Франца Кафки.
Перед тим, як читати його твори, раджу обов’язково познайомитися з біографією письменника, тому що, не знаючи, яке життя прожила ця людина, ви не зможете зрозуміти її твори. Тільки детальне розуміння біографії Франца Кафки дасть змогу краще збагнути розкриття долі "маленької людини" у суспільстві через твір "Перевтілення".
Франц Кафка – австрійський письменник, один з фундаменталістів модерністської прози, творча спадщина якого включає в себе три незакінчених романи, кілька збірок новел і притч, афоризми, листи та щоденники. За життя опублікував лише кілька збірок і оповідань, які не притягали особливої уваги до його творчості. Основна слава прийшла посмертно, коли всупереч заповіту, його душоприказник не став знищувати рукописи, а опублікував їх.
Будиночок, де народився майбутній письменник в 1883 році, знаходиться в одному з вузьких провулків Праги, що ведуть до громади собору Святого Вітта. Зв'язок письменника з містом — містичний і повний протиріч. Любов-ненависть порівняна хіба з тією, що він відчував до батька-буржуа, який вибився з убогості, але так і не зрозумів свого геніального сина.
Франц Кафка народився в сім'ї празького єврея, оптового торговця галантерейними товарами, в Празі (1883 р.) Благоустрій родини поступово зростав, але стосунки всередині сім'ї залишилися при цьому у світі темного міщанства, де всі інтереси зосередились на "справі", де мати - безсловесна, а батько безперервно хизується тим приниженням і знегодами, яких він зазнав для того, щоб вибитися в люди. І в цьому темному і затхлому світі народився і ріс майбутній письменник не тільки тендітний і слабкий фізично, але й чутливий до всякого прояву несправедливості, неповаги, грубості та корисливості.
Першу освіту Франц Кафка отримав у початковій школі з 1889 по 1893 роки. Наступною сходинкою в освіті стала гімназія, яку Франц закінчив у 1901 році. На вимогу свого батька в 1901-1903 роках студіював у Празі юриспруденцію, але також слухав лекції з історії мистецтв і германістики. У 1906-1907 роках проходив стажування в адвокатській конторі і празькому міському суді. З 1907 року служив в окремому страховому товаристві, потім в 1908 році вдосконалювався за цією спеціальністю при Паризькій комерційній академії. Потім вступив до Карлового університету в Празі, після чого став доктором права.
Батько вимагав від сина, щоб він займався торгівлею. Відкрито не протестуючи, Франц Кафка відмовився займатися ненависною комерцією, намагався утвердитися у своєму житті за допомогою літературної творчості, до якої батько ставився з презирством.
Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості.
Він справді був інший в усьому, аж до дрібниць, себто, якщо придивитися, його ніщо не зближує і не ріднить хоча б із тими, хто відіграв справді велику роль у його долі, як той же Брід, чи Феліца Бауер, чи чеська журналістка Мілена Есенська, з якими було двоє заручин, обидва розірвані. Тяжка ситуація, що постійно викликає в Кафки напади відрази до себе чи неподоланне почуття повної безнадійності. Він намагається боротися із собою, намагається узяти себе в руки, але такі настрої опановують ним настільки сильно, що від них уже немає захисту. І тоді з'являються записи, що говорять самі за себе, як от цей, стосовно жовтня 1921-го: "Усе - ілюзія: родина, служба, друзі, вулиця; усе - фантазія, більш-менш близька, і дружина - фантазія; найближча ж правда тільки в тім, що ти б'єшся головою об стіну камери, у якій немає ні вікон, ні дверей".
У 1923 році Кафка разом з дев'ятнадцятирічною Дорою Дімант на декілька місяців переїхав у Берлін в надії віддалитися від впливу сім'ї та сконцентруватися на письменництві; потім він повернувся до Праги. Здоров'я в цей час погіршувалося. 3 червня 1924 року Франц Кафка помер в санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. Тіло перевезли до Праги, де воно і було поховане 11 червня 1924 на Новому Єврейському Кладовищі в районі Страшніце, в спільній сімейній могилі.
 |  |
| Могила Фр. Кафки | Пам’ятник у Празі |
Твори Кафки досить образні, метафоричні. Його невеликий твір "Перевтілення", романи "Процес", "Замок" - це все переломлена в очах поета навколишня реальність, тогочасне суспільство.
При житті Ф. Кафки побачили світ такі книги: "Споглядання" (1913), "Кочегар" (1913), "Перевтілення" (1915), "Вирок" (1916), "Сільський лікар" (1919), "Голодар" (1924).
Основні твори були видані після смерті письменника. Серед них "Процес" (1925), "Замок" (1926), "Америка" (1927).
Ви познайомилися з біографією Франца Кафки. Можливо, вона дала вам відповідь на багато питань, які з’явилися у вас після прочитання його твору «Перевтілення» . Давайте проаналізуємо твір.
(https://www.youtube.com/watch?v=0IsEScA_2vs)
«Перевтілення» (1912) — оповідання Франца Кафки, знаковий твір модерністської літератури. Франц Кафка у своїй новелі «Перевтілення» торкнувся проблеми самовідданості, трудоголізму, сімейних відносин. Показав, що через матеріальні труднощі людина може і зовсім втратити гуманність.
Пригадаємо сюжет твору
Одного ранку звичайний комівояжер Грегор Замза прокинувсяі, вявилося, що він перетворився на відразливу комаху. Твердий панцир, живіт із сегментів з якимись пузирями, замість рук та ніг — безліч ніжок. Дивно, але Грегор не злякався свого перевтілення. Він більше боявся, що не піднявся вчасно, що запізнився на потяг, що його буде сварити керівник контори.
Треба було вибратися з ліжка. Він розгойдував своє незграбне тіло. А якщо він упаде та вдариться головою? Але на допомогу нікого не кликав. Та ось у двері подзвонили. Це керівник! Він висловлює своє незадоволення тим, що працівник контори не встав вчасно — о п'ятій годині ранку. Він каже, що Замза останнім часом працює незадовільно, майже нічого не продав.
Грегор чує голоси батька та матері. Вони кажуть, що син, певне, захворів, бо взагалі він дуже відповідальний, навіть увечері ніколи не розважається. Керівник та батьки Грегора чують, що за дверима діється щось дивовижне. Вони відправляють сестру Грегора за лікарем. А Грегор старанно намагається відчинити двері ротом, у якому немає зубів. Не про себе він думає, не про те страшне, що з ним сталося, а про те, що він може втратити посаду. А батьки ж на нього так сподівалися!
Ось Грегор відчинив двері. Керівник, побачивши його, скотився зі сходів. Мати знепритомніла. Батько розлютився та дрючком загнав сина-комаху у кімнату. З пораненим боком, заюшений кров'ю, Грегор забився під ліжко. Любляча сестра принесла йому полумисок з молоком та хліб. Грегор полюбляв молоко, але тепер воно викликало в нього відразу.
Грегор забився під ліжко та заснув до сутінок. Коли засутеніло, у кімнату зайшла сестра та побачила, що він нічого не з'їв. Вона здогадалася, що їжа не підходить тій комасі, на яку обернувся її брат. На шматку газети сестра принесла різні наїдки. Більше за все сподобався Грегору шматок старого сиру.
Він був люблячим сином та братом, працював тільки задля родини. Зі своєї кімнати він підслуховує: батько заощадив якісь гроші. Це заспокоює Грегора, бо він один забезпечує усю родину, а батько ще й заборгував. Його юна сестра звикла довго спати та розважатися. Щоправда, вона грає на скрипці. Грегор навіть збирався влаштувати її до консерваторії.
Та ось сталося з ним таке перевтілення — і родина має сама дбати про себе. Заощаджені гроші витратили. Батько влаштувався розсильним, мати шиє на замовлення. Сестра пішла працювати до крамниці. Служниці усі звільнилися, залишилася тільки одна, яка деякий час про Грегора піклувалися. Спробували винести з його кімнати меблі, щоб йому було зручніше повзати по стінах та стелі (бо таким він уже став). Але згодом уся родина збайдужіла до того, хто колись був їм сином та братом.
У кімнату Грегора викидають усілякий мотлох. Ніхто там майже не прибирає. Він весь у пилу та смітті. Всім він заважає. Батько б'є його, коли він виходить зі своєї кімнати.
Родина замкнулася у своєму колі, всі відчували себе пригніченими. Коли Грегор почув розмову родичів, що він уже зовсім не той, ким був раніше, що його треба прогнати геть, він захворів та помер. Рідні побачили, що він майже всох, бо нічого не їв останнім часом. Служниця винесла тіло комахи на смітник.
Родина відчула полегшення. Усі поїхали трамваєм за місто, дихали свіжим повітрям, дивилися навкруги. Хоч як важко приходилося, але сестра зробилася справжньою красунею. Час підшукати їй чоловіка, час забути про страшне перевтілення того, кого більше нема.
СКЛАДЕМО ЛІТЕРАТУРНИЙ ПАСПОРТ ТВОРУ
За жанром – новела
Стиль твору – модернізм ( експресіонізм)
Тема - перетворення "маленької людини" Грегора Замзи на комаху.
Ідея - безсилля людини перед абсурдністю; заклик людей до розуміння одне одного та взаємоповаги.
Герої твору - Грегор Замза; родина Грегора - батько, мати, сестра; керуючий фірмою.
Проблеми – родинні стосунки, працелюбство, самовідданість.
СКЛАДЕМО ПЛАН ТВОРУ
1. Ранок перевтілення.
2. Адаптація героя до нового способу існування.
3. Реакція близьких.
4. Еволюція поглядів Грегора.
5. Занепад сімейних стосунків.
6. Відчуження.
7. Презирство найрідніших людей до Грегора.
8. Смерть комахи.
9. Полегшення для усіх членів сім’ї.
Перевтілення Грегора на комаху — яскрава метафора відчуження людини від усього світу. Втративши людську подобу, герой опинився за межами людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати у суспільстві хоча б найнижчий щабель, і навіть у власній родині він не міг претендувати на будь-яке "людське" місце. Історія його поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сімейним судом і відвертим бажанням Грегору смерті, у символічному плані прочитується як процес безжалісного відторгнення "хворої" своїм нещастям людини благополучним байдужим суспільством.
ДОВІДКА
Метафора - образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.
Експресіоні́зм –(від франц. expression - вираження, виразність), це художній метод, провідними емоціями якого є настрої жаги та відчаю, очікування катастрофи, коли людині загрожує знищення у кровопролитних війнах і під пресом капіталістичного виробництва. Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.
У цьому розумінні метаморфоза охоплює не лише Грегора, а й членів його родини: якщо Грегора вона калічить, то його батька, матір та сестру викриває, виявляючи за фасадом сімейної ідилії правду, корисливість, егоїзм, огиду до нещасного, готовність його зректися.
Для Грегора відчуження стало трагедією, що призвело його до смерті. Але відчуження переживає не лише він — інші теж ступили на фатальний шлях. Так, Грета ще не усвідомлює, що вона так само самотня у цьому світі. Ніхто не розумів її захоплення музикою, окрім брата, що мріяв про її вступ до консерваторії, і навіть в образі комахи відчував прекрасне. Символічно, що після смерті Грегора члени родини називаються вже не "батько", "мати", "сестра", а "пан", "пані", "дочка". Цим Кафка підкреслює розпад сімейних і духовних стосунків. Жахливих перевтілень зазнав не тільки Грегор Замза, а й усе суспільство.
ВИСНОВОК
На перший погляд, незрозумілий і беззмістовний твір має глибокий психологічний зміст, який близький кожному із нас, бо усі ми, люди, беззахисні у своєму болі. Кафка ж писав, що усі його твори написані ніби про самого себе. Його творчість - автобіографічна та глибоко психологічна, експресіоністична, стала основою для багатьох екранізацій («Перевтілення», «Муха», «Кислотний будинок»), хоча у літературі жоден із письменників не зміг продовжити цю тему, бо, як сказав Вацлав Гавел : «Якби Кафки не було, а я вмів писати краще, ніж пишу, всі його твори написав би я». «Перевтілення» - це твір про людину, про її місце в житті, про радощі і біль, про самовідданість і самовіддачу, про взаємодопомогу і страждання, про нерозуміння її оточуючими… Доброта, любов, співчуття, милосердя – ось цінності людського життя.
«Тільки люди, яких уразила однакова недуга, розуміють одне одного», - такий запис Ф.Кафка зробив, коли йому було 20 років. Під поняттям «недуга» він розумів самотність, невпевненість в собі, страх перед життям. Але не дивлячись на трагічне світобачення, Кафка залишається гуманістом. Він звертається до нас, наших душ і сердець, благає, щоб ми почули, допомогли. Закликає не залишатись осторонь чужої біди, бо завтра це може трапитися з кожним. Завжди є шанс змінити або змінитися на краще, варто лише простягнути руку допомоги тому, кому погано. Тож давайте творити лише добро!
Домашнє завдання: опрацювати оповідання Франца Кафки "Перевтілення"
